Ігумен Ватопеда: Сльози монаха – це сходини в Царство Небесне

«Здобувши духовний плач, людина починає відчувати в собі дію Божественної благодаті, вона відчуває насолоду від внутрішнього, сокровенного у Христі життя. Коли духовний плач та сльози поєднуються з молитвою, тоді людина набуває розум Христовий, і її серце починає горіти від любові до Бога. І це горіння не має кінця, а прагнення душі до Бога зростає все більше й більше», – вважає настоятель Ватопеда.

За його словами, той, хто отримав таку просвіту, дивиться на події і на все навколо вже не зі звичайної, людської, точки зору. Коли подвижник починає пізнавати сутність творіння, він бачить природу речей.

«Благодать Божа входить в його серце і показує йому всю трагічність становища, в якому опинилась людина після падіння, відкриває йому справжнє значення всіх її думок і справ, і людина починає усвідомлювати свою гріховність і плакати. Але оскільки він дивиться на неї через призму благодаті, то не впадає у відчай, але кається. А покаяння – це і є те, до чого закликав нас Христос: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне», – каже афонський старець.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також